География 8-Б

Урок № 1

Тема. Рішення задач. Похил та падіння річки. Витрати річки та твердий стік.

Завдання.

1. Опрацювати § 23 с. 111-114.
2. Падіння річки (П); h1 – висота витоку; h2 – висота гирла
3. h1- h2
3. Похил річки (Пр)= П : L (довжина річки)
4. Наприклад, висота витоку річки 321 м над рівнем моря (визначається по фізичній карті), а гирло на висоті 0 м, тоді падіння дорівнює 321 м – 0 м = 321м

Довжина річки 806 м. Похил річки 321 00 см : 806 км = 39,8 см на км довжини річки.

5. Задача. Визначте падіння і похил річки, довжина якої 3000 км, висота витоку – 260 м, а гирла –(-20 м).
6. Задача. Визначте похил річки, довжина якої 502 км, висота витоку – 256 м, висота гирла 100 м.
7. Витрати води – це об’єм, що проходить через поперечний переріз водотоку за одиницю часу. Як правило, витрати води у річці, обчислюють у літрах за секунду (л/с) або в кубічних метрах за секунду (м³/с). Витрати води в річці W (м³/с) дорівнює площі поперечного перерізу річки S (м²), помноженій на швидкість течії V (м/с). Отже, W=S*V.
8. Задача. Ширина річки - 20 м, середня глибина – 1,5 м,  швидкість течії річки – 2 м/с. Визначте витрату води в річці на цій ділянці.
9. Витрати води в річці за рік називають річним стоком. Якщо нам відомо витрати води за секунду, то, знаючи кількість секунд у році, ми можемо визначити середню величину річного стоку. Величина річного стоку визначається за формулою: R=W*t, де R – річний стік, W – витрати води, t – час (кількість секунд у році). Вимірюється ця величина у кубічних метрах або кубічних кілометрах.
10. Задача. Визначте річний стік річки Дніпра, якщо його пересічна витрата води у гирлі становить -1700 м³/с

Фізична географія Донецької області

Урок № 2

Тема. Підземні води. Болота, їх типи та поширення.

 Завдання.

1. Опрацювати § 25, конспект.
2. Заповніть таблицю.

Підземні води. Як ви вже знаєте, підземні води залягають шарами, або горизонтами, у водопроникних породах. Перший від земної поверхні водоносний горизонт, який називається ґрунтовими водами, утворюється внаслідок просочування і нагромадження води від атмосферних опадів. Ґрунтовими водами живляться річки, озера, болота, їх використовують для водопостачання населених пунктів, ферм.

Глибші водоносні горизонти знаходяться між водотривкими шарами порід і називаються міжпластовимиводами. Їх також живлять атмосферні опади, але не на всій протяжності водоносного горизонту, як ґрунтові води, а лише у місцях виходу водопроникних порід на поверхню. Міжпластові води менше реагують на сезонні зміни клімату та забруднення.

У місцях, де водотривкі породи увігнуті, у водоносному шарі посилюється напір води. Якщо у такому місці пробурити свердловину, то вода битиме фонтаном. Такі напірні міжпластові води називають артезіанськими. Геологами міста Артемівська розвідано більше, ніж 30 великих родовищ навколо міст Артемівська, Констянтинівки, Дружківки, Добропілля, Сіверська.

Циркулюючи у верхніх шарах літосфери, переміщуючись з одного місця в інше, підземні води розчиняють мінерали і збагачуються хімічними елементами, що входять до їх складу. Вони розчиняють також гази земних надр. У результаті складних процесів взаємодії води, порід і газів формуються мінеральні води, які мають біологічно активні властивості. Внаслідок цього вони здатні благотворно впливати на людський організм. Геологами розвідано десь 40 підземних джерел з лікувальною і мінеральною водою у районі міст Словянська, Макіївки, Дружківки, Донецька, села Новосілки Старобішивського району. Особливо виділяється джерело «Золотий колодязь», розташований недалеко від міста Добропілля. Широко відома Кипуча криниця. Із неї б’є цілий рік кришталево чиста вода з температурою приблизно 15 °С. У холодну пору року над водою джерела утворюються клуби пару. Звідси і назва його – Кипуча. До нього на зимівлю злітаються водоплаваючи птахи.

Термальні води – теплі з температурою понад +20 °С – залягають в районах вулканізму.

Болота. Ділянки земної поверхні з надмірним зволоженням називають болотами або мочарами. В Донецькій області болота поширенні слабо. Поширені здебільшого невеликі болота, що зосереджені  в долинах річок. За характером живлення, формою поверхні і складом рослинності болота ділять на три основні типи: низинні, перехідні і верхові.

 Низинні болота. Вони розташовуються у зниженнях – на місці колишніх озер або в заплавах річок. Поверхня цих боліт увігнута або плоска. Живлення відбувається за рахунок ґрунтових вод, стоку поверхневих вод з довколишнього суходолу, річкових вод під час повеней і паводків, а також атмосферних опадів. З річковими та ґрунтовими водами в низинні болота потрапляє чимало мінеральних речовин, тому там росте багата вологолюбна рослинність – вільха, береза, осока, очерет, хвощ, зелений мох. Торф, що утворюється в таких болотах, може використовуватися як добриво для сільськогосподарських угідь.

            Верхові болота лежать на підвищених ділянках – здебільшого вододілах. Живляться вони атмосферними опадами, тому ці болота бідні на мінеральні речовини. Рослинність, що росте там, невибаглива: пригнічена сосна, журавлина, пухівка, сфагнові мохи. Нагромадження торфу відбувається швидше в центральній частині болота, ніж на краях. Тому верхові болота мають опуклу форму. Торф цих боліт використовується як паливо і сировина для хімічної промисловості.

            Перехідні болота є проміжною стадією між низинними і верховими. Спочатку утворюється низинне болото, багате на мінеральні речовини і відповідно рослинність. У міру відмирання рослин поверхня болота підвищується, доступ води, збагаченої мінеральними сполуками, обмежується, і рослинність змінюється менш вибагливою до живлення. З'являється сфагновий мох, характерний для верхового болота, для живлення якого достатньо лише атмосферних опадів.

            Болота мають важливе водоохоронне значення. Вони нагромаджують вологу, регулюють рівень води в колодязях, ставках, озерах. З них беруть початок струмки і річки. Болота зменшують посухи в довколишній місцевості. Над ними формується своєрідний мікроклімат, який разом з водним середовищем, сприяє поширенню багатьох болотяних рослин і тварин. Донедавна великі площі боліт  осушувалися. Осушені землі використовуються як пасовища і луки. Разом з тим, осушення боліт призвело й до негативних наслідків: знизився рівень підземних вод, а це призвело до зникнення води в колодязях, обміління озер.

            Справжніх низинних або верхових боліт в Донецькій області немає. Але є багато заболочених ділянок в долинах річок Сіверського Донця, Кальміуса, Казенного Торця, Кривого Торця, Бахмута.

Боло́то Марти́ненкове — орнітологічний заказник місцевого значення. Розташовується у Краснолиманському районі Донецької області за півкілометри від селища міського типу Ярова.

Болото розташовано в заплаві лівого берега Сіверського Донця і являє собою одну з останніх ділянок чорновільхових трясовин, яка збереглася в майже незайманому стані. Раніше чорновільхові трясовини в заплаві Сіверського Дінця були широко поширені, але з часом зникли. Болото підтримує рівень ґрунтових вод і перешкоджає руйнуванню структури ґрунтів, має важливе гідрологічне значення. Вільшаник на болоті є резерватом рідкісних для Донецької області видів рептилій та амфібій.